Але, братаны, вам як вам, а мені є що розповісти про свій досвід з наркотиками. Усе почалось звичайно, як у багатьох - з пошуку нових вражень і експериментів. І ось в один прекрасний день мені пощастило придбати справжній заклад бутирки.
Треба сказати, що для мене тоді було новими словами такі поняття, як "герр", "сушняк" і "кура". Та де ж я могла це все дізнатися? Звісно, в бібліотеці! Там у мене в руки потрапили книжки, що вчили про наркотики і їхні наслідки. Так що я належно начиталася перед тим, як купити свою першу закладку.
Бачите, друзі, наркотики - це як двостороння медаль. З одного боку - це кайф, якого не зіпсує ніякий джанки чи кайфолом. Але з іншого - це загроза для здоров'я, яка може перерости в найбільше гірше. Тому треба бути особливо обережними і не допускати зловживань.
Тож, знавши все це, я з радістю знайшла свого "куру". Бо без нього ніяк. Так от, мій курьер був першокласною джангою - завжди приносив все своєчасно і з якісними закладками. І тоді я почала вдоволь кайфоломити.
Так час від часу я зустрічалася з друзями, і ми порівнювали свої закладки. Кому-то були більш сильні, хто-то впав від слабких. Але кожен розумів, що це весь час велика забава і ризик одночасно. Тому ми відчували себе своєрідними героїнарами, які підкоряються закону кайфу.
Але одного разу мені попався сушняк. Подумала, що згорю, бо як виживати без кайфу? Але різні бабки казали, що найкращий лік від сушняку - знайти новий вид наркотиків. І я побачила тут своєчасно ice-o-lator - сорт гашишу.
Але ж в мене жодних зв'язків з коноплею не було. Я знову спробувала відшукати відповідну книжку, але тепер в бібліотеці не було нічого про гашиш. Тоді мені друзі почали допомагати. Вони розповідали свої історії і ділилися знаннями. І ось, я з ваганнями, спробувала новий вид закладки.
Ох, братва, це буві кайфолом! Я відчувала себе ніби у раю. Що я тільки не відчувала тоді - ейфорію, безвагість, глибоку зосередженість. І все це завдяки моєму побаченню в бібліотеці.
Але з часом я зрозуміла, що наркотики - це лише тимчасове щастя, яке може зробити з тебе залежну людину. І деякі з моїх друзів почали потрапляти в справжню клятву героїна. Це було вже надто для мене, якийсь шок. Я добре знала, що такий шлях може лише знищити моє життя.
Тому я вирішила вийти з цього кола. І це було дуже важко. Така жадне бажання повернутися на кайфолом не давало мені спокою. Але хоча і малий, але єдиний вихід з цієї ситуації - змінити своє життя. І я це зробила.
Закидаючи джанки і закладки, я змінила свої звички і друзів. Я почала займатися спортом, пити здорову їжу і займатися чимось корисним. І хоча спочатку було дуже важко, я почуваю себе краще зараз.
Тому, мої друзі, не варто ризикувати своїм життям раді кілька митів задоволення. Є багато інших способів відчути справжнє щастя і радість. Просто треба шукати їх і робити свій вибір мудро.
Так от, як наркоманка, я проїхала цілий шлях від знайомства з наркотиками до врятування від них. І я дуже рада, що це відбулося. Сподіваюся, що моє оповідання допоможе комусь уникнути помилок, які я робила. Бережіть своє здоров'я і своє життя, бо воно єдине у нас є!
ПАРАНОЙЯ В МОЕЙ ГОЛОВЕ
Ого, люди, привет! Как настроение? Я тут решил с вами поделиться своей историей, делиться опытом, понимаете? А что я такого прекрасного пережил? Мне удалось заполучить наркотики, конкретнее - закладки, братья и сестры, закладки! А именно - бутират.
Весь замес начался с того, что я узнал про одного дельца, который поставлял разные наркотики. И тут не зря говорят, что в нашем мирке все связано, даже наркота. Так что решил я с ним связаться и зацепить этот вкусный амфетаминчик.
Встреча была назначена на дороге, где вокруг были тусовки местных. Вижу я его, подходит и спрашивает: "Куда проколоться?" - да, да, именно так, самокрутка первый залп. В общем, мы договорились, решили все встретиться вечером, чтобы я получил свою порцию этого наркотика. Что ж, уже тогда ощущало своей алчностью во мне, и я был готов на все ради этого проклятого бутирата.
Дождавшись вечера, я отправился по указанному адресу, к нему домой. Не скажу, что это был самый шикарный прям-таки вип-квартирник, скорее, студентческое жилье, но в таком месте жизнь волнующая, друзья! Слушайте, я еще тогда представлял, как я буду отплясывать от наркоты и обрести нирвану, параллельную вселенную.
Войдя в комнату дельца, я решительно кивнул и протянул ему деньжат. Он достал из-под полы пакет с бутиратом, а я уже начал терять рассудок от предвкушения. Не долго думая, решил я проверить товар, забросив пару закладок на язык. О да, это было что-то! Ощутил я горячий огонь, неимоверную энергию, просто мощь! Вот это да, наркота - вещь!
Но вы знаете, что еще может сделать амфетамин с твоей головой, да? Вообще все начинает восприниматься по-другому, будто бы живешь в каком-то параллельном мире, буквально находишься на другой планете, где все крутится вокруг наркотиков. Никогда в жизни не испытывал такого вдохновения, такого желания жить бешено, будто огонь горит внутри и накрывает все пламенем.
Ночь прошла, понимаете, а я все не мог остановиться! Я был просто сумасшедшим. И что я решил сделать? Да, вы все правильно, открываю Steam и рублю не на жизнь, а на смерть. Я же уже молодежь, так что пускай и сленгом пользуюсь. Устроился за компьютером и включил безумные гонки, шутеры и все-все, что только можно было сыграть.
Из-за наркоты я просто потерял ощущение реальности. Впереди меня ждала нетрезвая драпа, а я все запихивал в себя закладки и закидывался Steam-играми. Каждый уровень, каждая победа становилась для меня настоящей сказкой, где я был королем. Но это был только обман, ибо чем больше я погружался в свой игровой мир, тем больше я терял связь с реальностью.
Ощущение паранойи в меня ворвалось, словно тысячи наркотических стрел нацелились в мою голову. Вокруг меня все казалось каким-то чужим, и каждый шаг, каждое движение закадычных друзей перестало быть реальным. По ночам стены странно мерцали, отражая мои сумасшедшие мысли. Но, честно говоря, мне было все равно - я был пленником своего собственного безумия.
И вот уже неделя прошла, а я все не переставал играть, амфетамины были в крови, а разум исчезал где-то в далеком уголке моей памяти. Я больше не был просто человеком, я был наркоманом, сгорающим в огне своей зависимости.
Хорошо, что все хорошее когда-то заканчивается. Но ни кофе, ни еда, ни даже драп не помогают тебе вылечиться от амфетаминов. Только время, только долгие дни без наркоты позволяют вернуться в обычную жизнь. И я, благодаря своим друзьям, смог справиться с этим, преодолеть этот тернистый путь и начать все сначала.
Знаете, ребята, я уже никогда не позволю себе погрузиться в этот мир адской зависимости. Я понял, что есть так много других вещей в жизни, которые делают ее яркой и интересной - настоящие друзья, любимая музыка, настоящие эмоции и тепло между людьми.
Вот такая история, ребята. Живите по-настоящему и наслаждайтесь каждым моментом, будьте свободными от цепей наркотиков.